Сполучник: що це таке, види та приклади в українській мові

Речення в нашому мовленні сплітаються між собою, як стежки в лісі. На перехрестях цих стежок стоять непомітні, але важливі дороговкази – сполучники. Ці маленькі слова виконують величезну роботу: з’єднують слова, частини речень, створюють логічні зв’язки. Без них наше мовлення перетворилося б на розрізнені фрагменти без чіткого змісту.

Що таке сполучник у мові

Визначення сполучника

Сполучник – це службова частина мови, що поєднує однорідні члени речення або частини складного речення. На відміну від самостійних частин мови, сполучники не відповідають на питання, не змінюються та не є членами речення. Вони лише допомагають встановити зв’язок між словами чи реченнями, виражаючи різні смислові відношення.

Яку роль відіграють сполучники в реченні

Роль сполучників у реченні важко переоцінити. Вони виступають з’єднувальними ланками між словами та частинами речень, створюючи логічні мости. Коли ми говоримо “книга і зошит”, саме сполучник “і” встановлює зв’язок між цими предметами. У складних реченнях сполучники допомагають виражати причину, мету, умову, наслідок – ті логічні відношення, які надають мовленню глибину та багатовимірність.

Класифікація сполучників

За походженням

За походженням сполучники поділяються на непохідні та похідні. Непохідні – це первинні сполучники, які не утворилися від інших слів (і, а, та, але). Похідні сполучники утворилися від інших частин мови або словосполучень: займенників (щоб, проте), прислівників (коли, поки), іменників з прийменниками (незважаючи на те що, в міру того як).

За будовою

За будовою сполучники бувають прості, складні та складені. Прості складаються з одного слова (і, а, бо). Складні утворюються поєднанням кількох слів, які пишуться разом (щоб, якби, якщо). Складені містять два і більше слів, що пишуться окремо (так що, через те що, тому що). Будова сполучника прямо впливає на його вживання та розділові знаки в реченні.

За синтаксичною функцією

За синтаксичною функцією сполучники поділяються на сурядні та підрядні. Сурядні з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядного речення. Підрядні поєднують частини складнопідрядного речення, де одна частина підпорядкована іншій. Ця класифікація відображає ієрархічні відношення між частинами тексту, які сполучники допомагають встановити.

Види сполучників з прикладами

Єднальні сполучники

Єднальні сполучники з’єднують однорідні члени речення або частини складного речення, вказуючи на одночасність, послідовність подій. Найчастіше вживаними єднальними сполучниками є: і, й, та (у значенні і), також, і… і, ні… ні. Наприклад: “Сонце і місяць освітлюють землю”, “Ні мороз, ні сніг не зупинили подорожніх”.

Протиставні сполучники

Протиставні сполучники вказують на протиставлення, зіставлення чи невідповідність між поєднуваними частинами. До них належать: а, але, проте, однак, зате, та (у значенні але). Наприклад: “Малий, але сильний”, “Надворі дощ, проте ми йдемо на прогулянку”, “Чекали на сонце, а пішов сніг”.

Причинові сполучники

Причинові сполучники показують причинно-наслідкові зв’язки між явищами. Найпоширеніші серед них: бо, тому що, через те що, оскільки, адже. Наприклад: “Земля мокра, бо пройшов дощ”, “Я не прийшов, тому що захворів”, “Оскільки була спека, ми залишились удома”.

Наслідкові сполучники

Наслідкові сполучники вказують на наслідок дії. Найуживаніші з них: так що, отже, тому. Наприклад: “Вчора був сильний дощ, так що вулиці затопило”, “Я довго готувався до іспиту, тому отримав високу оцінку”, “Пішов дощ, отже, прогулянка скасовується”.

Метаові (цільові) сполучники

Цільові сполучники вказують на мету, задля якої відбувається дія. До цих сполучників належать: щоб, для того щоб, аби. Наприклад: “Я вчу українську мову, щоб вільно спілкуватися”, “Вони приїхали раніше, аби підготуватися до зустрічі”, “Тренуюся щодня, для того щоб перемогти у змаганнях”.

Часові сполучники

Часові сполучники вказують на час дії. Серед них: коли, поки, доки, як, щойно, перш ніж, після того як. Наприклад: “Коли прийде весна, розквітнуть сади”, “Я чекатиму, доки ти повернешся”, “Щойно зійшло сонце, пташки заспівали”.

Допустові сполучники

Допустові сполучники виражають дію, всупереч якій відбувається інша дія. Найпоширеніші: хоч, хоча, незважаючи на те що, дарма що. Наприклад: “Хоч було пізно, діти не спали”, “Студент склав іспит, хоча не мав достатньо часу на підготовку”, “Незважаючи на те що йшов дощ, свято відбулося”.

Простий і складений сполучник: у чому різниця

Простий сполучник складається з одного слова і не поділяється на частини. Такі сполучники короткі, але функціональні: і, а, бо, та, але. Вони легко запам’ятовуються та часто вживаються у щоденному мовленні.

Складений сполучник містить два або більше слів, які пишуться окремо: тому що, через те що, незважаючи на те що. Такі конструкції надають мовленню більшої точності, допомагають виразити складні логічні зв’язки.

Різниця між ними полягає не лише в структурі, але й у розстановці розділових знаків. З простими сполучниками часто не виникає проблем, а от складені можуть викликати труднощі. Наприклад, у реченні “Я запізнився, тому що застряг у заторі” кома ставиться перед усім складеним сполучником “тому що”.

Сполучники похідні та непохідні: приклади

Непохідні сполучники є первинними словами, які не утворилися від інших частин мови. В українській мові їх порівняно небагато: і, а, та, але, бо, чи. Ці сполучники прості за будовою і часто однозвучні з іншими частинами мови.

Похідні сполучники утворилися від інших частин мови. Наприклад, “щоб” походить від займенникових форм, “якщо” – від займенника та частки, “наче” – від прислівника. Похідні сполучники часто мають складнішу будову та можуть передавати більш специфічні смислові відношення, як у реченнях: “Зроби все, щоб досягти мети”, “Якщо піде дощ, залишимося вдома”.

Одиничні та повторювані сполучники

Одиничні сполучники вживаються один раз при поєднанні однорідних членів речення або частин складного речення: “Сонце сяє, і птахи співають”, “Учні та вчителі прийшли на свято”. Ці сполучники найчастіше зустрічаються в розмовному та діловому мовленні.

Повторювані сполучники вживаються перед кожним однорідним членом або частиною складного речення: “І сонце світить, і птахи співають”, “Ні спека, ні дощ, ні вітер не зупинили мандрівників”. Такі сполучники надають мовленню більшої виразності, емоційності, підкреслюють кожен елемент переліку. Вони характерні для художнього стилю мовлення.

Частотні помилки у вживанні сполучників

Типові плутанини

• Плутання сполучників “і” та “й” – “й” вживається після голосних для милозвучності, а “і” – після приголосних: правильно “книжки й зошити”, а не “книжки і зошити”.
• Неправильне вживання “так як” замість “тому що” або “оскільки”: неправильно “Я не прийшов, так як захворів”, правильно “Я не прийшов, тому що захворів”.
• Вживання російськомовних сполучників “тоже”, “поетому”: неправильно “Він тоже не прийшов”, правильно “Він також не прийшов”.
• Плутання сполучників “не тільки… а й” і “не лише… але й”: неправильно “Не тільки Петро, але й Марія”, правильно “Не тільки Петро, а й Марія”.

Норма й актуальне вживання у сучасній українській мові

У сучасній українській мові спостерігаємо тенденцію до спрощення складних конструкцій. Проте це не означає, що можна нехтувати правилами. Літературна норма вимагає правильного вживання парних сполучників, уникнення калькування з російської мови.

Сьогодні актуально використовувати питомо українські сполучникові конструкції: “позаяк” замість “так як”, “адже” замість “бо”, “однак” замість “але”. Також важливо розрізняти сполучники “та” у значенні “і” та “та” у значенні “але”, що збагачує та урізноманітнює ваше мовлення.

Значення сполучників у побудові тексту

Сполучники – це своєрідний клей, що з’єднує окремі думки в цілісний текст. Вони створюють логічні переходи між реченнями та абзацами, допомагають читачеві слідкувати за ходом думок автора. Без сполучників текст розпадається на окремі фрагменти, втрачає зв’язність.

Використання різноманітних сполучників збагачує текст, робить його більш виразним. Вони допомагають показати причинно-наслідкові зв’язки (“тому”, “оскільки”), протиставлення (“але”, “проте”), часові відношення (“коли”, “після того як”). Вдало підібрані сполучники надають тексту плавності й гармонійності, допомагають автору точніше висловити свої думки.

Поради щодо правильного використання сполучників

1. Уникайте невиправданого повторення одних і тих самих сполучників, особливо в межах одного абзацу. Замість кількох “але” використовуйте синонімічні “проте”, “однак”, “та”.
2. Парні сполучники (не тільки… а й; як… так і) вживайте правильно, не змішуючи їх елементи з іншими сполучниками.
3. При використанні складених сполучників зважайте на правила пунктуації. Пам’ятайте, що кома зазвичай ставиться перед усім сполучником: “Я не прийшов, тому що захворів”.
4. Для милозвучності чергуйте сполучники “і” та “й” відповідно до правил: після голосних звуків – “й”, після приголосних – “і”.
5. Не перевантажуйте текст сполучниками сурядності (і, та, а, але), це робить мовлення одноманітним. Використовуйте підрядні зв’язки для вираження складніших відношень.

Вправи на визначення сполучників у реченнях

Пропонуємо кілька вправ для закріплення теми “сполучник” та перевірки ваших знань.

Вправа 1. Знайдіть у тексті всі сполучники та визначте їх вид за синтаксичною функцією (сурядні чи підрядні):

“Коли настала весна, сніг почав танути, а на деревах з’явилися бруньки. Сонце світило яскраво, і птахи радісно щебетали, хоча вночі ще був легкий мороз. Ми пішли до лісу, щоб подихати свіжим повітрям і насолодитися природою.”

Вправа 2. Замініть виділені сполучники синонімічними:

“Я не зміг прийти на зустріч, бо захворів. І яблука, і груші, і сливи росли в нашому саду. Дощ припинився, але небо залишалося похмурим.”

Вправа 3. Утворіть складні речення, використовуючи сполучники різних видів:

Причинові (тому що, оскільки), часові (коли, поки), умовні (якщо, якби), мети (щоб, для того щоб).

Таблиця сполучників за видами

Ця таблиця сполучників допоможе вам швидко знайти потрібний сполучник для висловлення певного логічного зв’язку. Зверніть увагу, що деякі сполучники можуть належати до різних груп залежно від контексту.

Часті запитання про сполучники (FAQ)

Скільки всього є сполучників

В українській мові налічується близько 200 сполучників та сполучникових сполучень. Проте активно вживаються приблизно 40-50 з них. Найчастіше в мовленні зустрічаються прості сполучники (і, та, а, але, бо, що), а також найпоширеніші складені (тому що, для того щоб, незважаючи на те що).

Чи змінюються сполучники за відмінками, числами, родами

Ні, сполучники не змінюються за відмінками, числами чи родами. Це службова частина мови, яка є незмінною. Сполучники не мають граматичних категорій, властивих іменникам, прикметникам чи дієсловам. Вони залишаються в одній формі незалежно від контексту, в якому вживаються.

Чим сполучник відрізняється від прийменника

Основна відмінність полягає у функції: сполучники з’єднують однорідні члени речення або частини складного речення, а прийменники виражають залежність одного слова від іншого в словосполученні.

Прийменники завжди вживаються з іменниками (або займенниками) у певному відмінку і утворюють з ними єдину конструкцію: “на столі”, “під деревом”, “біля школи”. Сполучники ж поєднують рівноправні слова чи частини речення: “книга і зошит”, “снідав, але не обідав”.

Крім того, прийменники не можуть стояти між частинами складного речення, а сполучники можуть: “Я прийшов, коли ти спав”, “Ми підемо в парк, якщо не буде дощу”.

Сполучники — невеликі але надзвичайно важливі слова, які допомагають нам будувати логічні зв’язки в мовленні. Вони з’єднують окремі думки в цілісний текст, роблять наше мовлення плавним і послідовним. Різноманітність сполучників в українській мові дозволяє точно висловлювати найскладніші думки, передавати тонкі смислові відтінки, робити текст багатим та виразним. Вивчення та правильне використання сполучників — важливий крок до опанування мовної майстерності.

Олена Ковальчук

Пишу про все, що надихає та змушує задуматися. Маю журналістську освіту та багато років досвіду у створенні пізнавальних матеріалів. Захоплююсь наукою, культурою та історіями успіху. Шукаю цікаве в усьому, аби ділитися знаннями, які допомагають відкривати нові горизонти, бачити красу світу та отримувати корисні поради для життя.